| | |
| уверта́тися1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (уникати удару) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | уверта́тися, уверта́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | уверта́ймося, уверта́ймось |
| 2 особа | уверта́йся, уверта́йсь | уверта́йтеся, уверта́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уверта́тимуся, уверта́тимусь | уверта́тимемося, уверта́тимемось, уверта́тимемся |
| 2 особа | уверта́тимешся | уверта́тиметеся, уверта́тиметесь |
| 3 особа | уверта́тиметься | уверта́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уверта́юся, уверта́юсь | уверта́ємося, уверта́ємось, уверта́ємся |
| 2 особа | уверта́єшся | уверта́єтеся, уверта́єтесь |
| 3 особа | уверта́ється | уверта́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| уверта́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | уверта́вся, уверта́всь | уверта́лися, уверта́лись |
| жін. р. | уверта́лася, уверта́лась |
| сер. р. | уверта́лося, уверта́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| уверта́вшись |
