| | |
| угодува́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | угодува́тися, угодува́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | угоду́ймося, угоду́ймось |
| 2 особа | угоду́йся, угоду́йсь | угоду́йтеся, угоду́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | угоду́юся, угоду́юсь | угоду́ємося, угоду́ємось, угоду́ємся |
| 2 особа | угоду́єшся | угоду́єтеся, угоду́єтесь |
| 3 особа | угоду́ється | угоду́ються |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | угодува́вся, угодува́всь | угодува́лися, угодува́лись |
| жін.р. | угодува́лася, угодува́лась |
| сер.р. | угодува́лося, угодува́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| угодува́вшись |
