| | |
| угомони́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | угомони́тися, угомони́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | угомоні́мося, угомоні́мось, угомоні́мся |
| 2 особа | угомони́ся, угомони́сь | угомоні́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | угомоню́ся, угомоню́сь | угомонимо́ся, угомонимо́сь, угомони́мся |
| 2 особа | угомони́шся | угомоните́ся, угомоните́сь |
| 3 особа | угомони́ться | угомоня́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | угомони́вся, угомони́всь | угомони́лися, угомони́лись |
| жін.р. | угомони́лася, угомони́лась |
| сер.р. | угомони́лося, угомони́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| угомони́вшись |
