| | |
| угомо́нюватися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | угомо́нюватися, угомо́нюватись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | угомо́нюймося, угомо́нюймось |
| 2 особа | угомо́нюйся, угомо́нюйсь | угомо́нюйтеся, угомо́нюйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | угомо́нюватимуся, угомо́нюватимусь | угомо́нюватимемося, угомо́нюватимемось, угомо́нюватимемся |
| 2 особа | угомо́нюватимешся | угомо́нюватиметеся, угомо́нюватиметесь |
| 3 особа | угомо́нюватиметься | угомо́нюватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | угомо́нююся, угомо́нююсь | угомо́нюємося, угомо́нюємось, угомо́нюємся |
| 2 особа | угомо́нюєшся | угомо́нюєтеся, угомо́нюєтесь |
| 3 особа | угомо́нюється | угомо́нюються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| угомо́нюючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | угомо́нювався, угомо́нювавсь | угомо́нювалися, угомо́нювались |
| жін. р. | угомо́нювалася, угомо́нювалась |
| сер. р. | угомо́нювалося, угомо́нювалось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| угомо́нювавшись |
