| | |
| удави́тися1 – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (подавитися; повіситися) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | удави́тися, удави́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | удаві́мося, удаві́мось, удаві́мся |
| 2 особа | удави́ся, удави́сь | удаві́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | удавлю́ся, удавлю́сь | уда́вимося, уда́вимось, уда́вимся |
| 2 особа | уда́вишся | уда́витеся, уда́витесь |
| 3 особа | уда́виться | уда́вляться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | удави́вся, удави́всь | удави́лися, удави́лись |
| жін.р. | удави́лася, удави́лась |
| сер.р. | удави́лося, удави́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| удави́вшись |
