| | |
| удоволи́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | удоволи́тися, удоволи́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | удоволі́мося, удоволі́мось, удоволі́мся |
| 2 особа | удоволи́ся, удоволи́сь | удоволі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | удоволю́ся, удоволю́сь | удоволимо́ся, удоволимо́сь, удоволи́мся |
| 2 особа | удоволи́шся | удоволите́ся, удоволите́сь |
| 3 особа | удоволи́ться | удоволя́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | удоволи́вся, удоволи́всь | удоволи́лися, удоволи́лись |
| жін.р. | удоволи́лася, удоволи́лась |
| сер.р. | удоволи́лося, удоволи́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| удоволи́вшись |
