| | |
| удовольни́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | удовольни́тися, удовольни́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | удовольні́мося, удовольні́мось, удовольні́мся |
| 2 особа | удовольни́ся, удовольни́сь | удовольні́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | удовольню́ся, удовольню́сь | удовольнимо́ся, удовольнимо́сь, удовольни́мся |
| 2 особа | удовольни́шся | удовольните́ся, удовольните́сь |
| 3 особа | удовольни́ться | удовольня́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | удовольни́вся, удовольни́всь | удовольни́лися, удовольни́лись |
| жін.р. | удовольни́лася, удовольни́лась |
| сер.р. | удовольни́лося, удовольни́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| удовольни́вшись |
