| удовольни́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | удовольни́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | удовольні́мо, удовольні́м | |
| 2 особа | удовольни́ | удовольні́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | удовольню́ | удовольнимо́, удовольни́м |
| 2 особа | удовольни́ш | удовольните́ |
| 3 особа | удовольни́ть | удовольня́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | удовольни́в | удовольни́ли |
| жін.р. | удовольни́ла | |
| сер.р. | удовольни́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| удовольни́вши | ||