| | |
| удовольня́ти – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | удовольня́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | удовольня́ймо |
| 2 особа | удовольня́й | удовольня́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | удовольня́тиму | удовольня́тимемо, удовольня́тимем |
| 2 особа | удовольня́тимеш | удовольня́тимете |
| 3 особа | удовольня́тиме | удовольня́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | удовольня́ю | удовольня́ємо, удовольня́єм |
| 2 особа | удовольня́єш | удовольня́єте |
| 3 особа | удовольня́є | удовольня́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| удовольня́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | удовольня́в | удовольня́ли |
| жін. р. | удовольня́ла |
| сер. р. | удовольня́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| удовольня́вши |
