| | |
| удоволя́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | удоволя́тися, удоволя́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | удоволя́ймося, удоволя́ймось |
| 2 особа | удоволя́йся, удоволя́йсь | удоволя́йтеся, удоволя́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | удоволя́тимуся, удоволя́тимусь | удоволя́тимемося, удоволя́тимемось, удоволя́тимемся |
| 2 особа | удоволя́тимешся | удоволя́тиметеся, удоволя́тиметесь |
| 3 особа | удоволя́тиметься | удоволя́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | удоволя́юся, удоволя́юсь | удоволя́ємося, удоволя́ємось, удоволя́ємся |
| 2 особа | удоволя́єшся | удоволя́єтеся, удоволя́єтесь |
| 3 особа | удоволя́ється | удоволя́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| удоволя́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | удоволя́вся, удоволя́всь | удоволя́лися, удоволя́лись |
| жін. р. | удоволя́лася, удоволя́лась |
| сер. р. | удоволя́лося, удоволя́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| удоволя́вшись |
