| | | | |
| удоскона́лений1 – дієприкметник | | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | удоскона́лений | удоскона́лена | удоскона́лене | удоскона́лені |
| родовий | удоскона́леного | удоскона́леної | удоскона́леного | удоскона́лених |
| давальний | удоскона́леному | удоскона́леній | удоскона́леному | удоскона́леним |
| знахідний | удоскона́лений | удоскона́лену | удоскона́лене | удоскона́лені |
| орудний | удоскона́леним | удоскона́леною | удоскона́леним | удоскона́леними |
| місцевий | на/в удоскона́леному, удоскона́ленім | на/в удоскона́леній | на/в удоскона́леному, удоскона́ленім | на/в удоскона́лених |
