| | |
| узако́нювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | узако́нювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | узако́нюймо |
| 2 особа | узако́нюй | узако́нюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | узако́нюватиму | узако́нюватимемо, узако́нюватимем |
| 2 особа | узако́нюватимеш | узако́нюватимете |
| 3 особа | узако́нюватиме | узако́нюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | узако́нюю | узако́нюємо, узако́нюєм |
| 2 особа | узако́нюєш | узако́нюєте |
| 3 особа | узако́нює | узако́нюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| узако́нюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | узако́нював | узако́нювали |
| жін. р. | узако́нювала |
| сер. р. | узако́нювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| узако́нюваний |
| Безособова форма |
| узако́нювано |
| Дієприслівник |
| узако́нювавши |
