| узго́джений1 – дієприкметник | ||||
| (від: узгодити) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | узго́джений | узго́джена | узго́джене | узго́джені |
| родовий | узго́дженого | узго́дженої | узго́дженого | узго́джених |
| давальний | узго́дженому | узго́дженій | узго́дженому | узго́дженим |
| знахідний | узго́джений, узго́дженого | узго́джену | узго́джене | узго́джені, узго́джених |
| орудний | узго́дженим | узго́дженою | узго́дженим | узго́дженими |
| місцевий | на/в узго́дженому, узго́дженім | на/в узго́дженій | на/в узго́дженому, узго́дженім | на/в узго́джених |