| | |
| уко́ськуватися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (заспокоюватися, втихомирюватися) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | уко́ськуватися, уко́ськуватись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | уко́ськуймося, уко́ськуймось |
| 2 особа | уко́ськуйся, уко́ськуйсь | уко́ськуйтеся, уко́ськуйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уко́ськуватимуся, уко́ськуватимусь | уко́ськуватимемося, уко́ськуватимемось, уко́ськуватимемся |
| 2 особа | уко́ськуватимешся | уко́ськуватиметеся, уко́ськуватиметесь |
| 3 особа | уко́ськуватиметься | уко́ськуватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уко́ськуюся, уко́ськуюсь | уко́ськуємося, уко́ськуємось, уко́ськуємся |
| 2 особа | уко́ськуєшся | уко́ськуєтеся, уко́ськуєтесь |
| 3 особа | уко́ськується | уко́ськуються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| уко́ськуючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | уко́ськувався, уко́ськувавсь | уко́ськувалися, уко́ськувались |
| жін. р. | уко́ськувалася, уко́ськувалась |
| сер. р. | уко́ськувалося, уко́ськувалось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| уко́ськувавшись |
