| | |
| укоти́тися1 – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (стати рівним, гладким – про поверхню) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | укоти́тися, укоти́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | укоті́мося, укоті́мось, укоті́мся |
| 2 особа | укоти́ся, укоти́сь | укоті́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | укочу́ся, укочу́сь | уко́тимося, уко́тимось, уко́тимся |
| 2 особа | уко́тишся | уко́титеся, уко́титесь |
| 3 особа | уко́титься | уко́тяться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | укоти́вся, укоти́всь | укоти́лися, укоти́лись |
| жін.р. | укоти́лася, укоти́лась |
| сер.р. | укоти́лося, укоти́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| укоти́вшись |
