| уко́чувати1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (робити рівною поверхню, їздячи котком) | ||
| Інфінітив | уко́чувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | уко́чуймо | |
| 2 особа | уко́чуй | уко́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уко́чуватиму | уко́чуватимемо, уко́чуватимем |
| 2 особа | уко́чуватимеш | уко́чуватимете |
| 3 особа | уко́чуватиме | уко́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уко́чую | уко́чуємо, уко́чуєм |
| 2 особа | уко́чуєш | уко́чуєте |
| 3 особа | уко́чує | уко́чують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| уко́чуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | уко́чував | уко́чували |
| жін. р. | уко́чувала | |
| сер. р. | уко́чувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| уко́чувавши | ||