| уко́їти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (учинити) | ||
| Інфінітив | уко́їти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | уко́ймо | |
| 2 особа | уко́й | уко́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уко́ю | уко́їмо, уко́їм |
| 2 особа | уко́їш | уко́їте |
| 3 особа | уко́їть | уко́ять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | уко́їв | уко́їли |
| жін.р. | уко́їла | |
| сер.р. | уко́їло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| уко́єний | ||
| Безособова форма | ||
| уко́єно | ||
| Дієприслівник | ||
| уко́ївши | ||