| | |
| українізува́ти – дієслово недоконаного і доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | українізува́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | українізу́ймо |
| 2 особа | українізу́й | українізу́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | українізува́тиму | українізува́тимемо, українізува́тимем |
| 2 особа | українізува́тимеш | українізува́тимете |
| 3 особа | українізува́тиме | українізува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | українізу́ю | українізу́ємо, українізу́єм |
| 2 особа | українізу́єш | українізу́єте |
| 3 особа | українізу́є | українізу́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| українізу́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | українізува́в | українізува́ли |
| жін. р. | українізува́ла |
| сер. р. | українізува́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| українізо́ваний |
| Безособова форма |
| українізо́вано |
| Дієприслівник |
| українізува́вши |
