| | |
| улюби́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | улюби́тися, улюби́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | улюбі́мося, улюбі́мось, улюбі́мся |
| 2 особа | улюби́ся, улюби́сь | улюбі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | улюблю́ся, улюблю́сь | улю́бимося, улю́бимось, улю́бимся |
| 2 особа | улю́бишся | улю́битеся, улю́битесь |
| 3 особа | улю́биться | улю́бляться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | улюби́вся, улюби́всь | улюби́лися, улюби́лись |
| жін.р. | улюби́лася, улюби́лась |
| сер.р. | улюби́лося, улюби́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| улюби́вшись |
