| | |
| умилости́витися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | умилости́витися, умилости́витись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | умилости́вмося, умилости́вмось |
| 2 особа | умилости́вся | умилости́втеся, умилости́втесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | умилости́влюся, умилости́влюсь | умилости́вимося, умилости́вимось, умилости́вимся |
| 2 особа | умилости́вишся | умилости́витеся, умилости́витесь |
| 3 особа | умилости́виться | умилости́вляться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | умилости́вився, умилости́вивсь | умилости́вилися, умилости́вились |
| жін.р. | умилости́вилася, умилости́вилась |
| сер.р. | умилости́вилося, умилости́вилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| умилости́вившись |
