| | |
| умовля́ти – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | умовля́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | умовля́ймо |
| 2 особа | умовля́й | умовля́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | умовля́тиму | умовля́тимемо, умовля́тимем |
| 2 особа | умовля́тимеш | умовля́тимете |
| 3 особа | умовля́тиме | умовля́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | умовля́ю | умовля́ємо, умовля́єм |
| 2 особа | умовля́єш | умовля́єте |
| 3 особа | умовля́є | умовля́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| умовля́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | умовля́в | умовля́ли |
| жін. р. | умовля́ла |
| сер. р. | умовля́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| умовля́вши |
