| | |
| унао́чнювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | унао́чнювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | унао́чнюймо |
| 2 особа | унао́чнюй | унао́чнюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | унао́чнюватиму | унао́чнюватимемо, унао́чнюватимем |
| 2 особа | унао́чнюватимеш | унао́чнюватимете |
| 3 особа | унао́чнюватиме | унао́чнюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | унао́чнюю | унао́чнюємо, унао́чнюєм |
| 2 особа | унао́чнюєш | унао́чнюєте |
| 3 особа | унао́чнює | унао́чнюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| унао́чнюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | унао́чнював | унао́чнювали |
| жін. р. | унао́чнювала |
| сер. р. | унао́чнювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| унао́чнюваний |
| Безособова форма |
| унао́чнювано |
| Дієприслівник |
| унао́чнювавши |
