| уни́кливий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | уни́кливий | уни́клива | уни́кливе | уни́кливі |
| родовий | уни́кливого | уни́кливої | уни́кливого | уни́кливих |
| давальний | уни́кливому | уни́кливій | уни́кливому | уни́кливим |
| знахідний | уни́кливий, уни́кливого | уни́кливу | уни́кливе | уни́кливі, уни́кливих |
| орудний | уни́кливим | уни́кливою | уни́кливим | уни́кливими |
| місцевий | на/в уни́кливому, уни́кливім | на/в уни́кливій | на/в уни́кливому, уни́кливім | на/в уни́кливих |
| [рідко] | ||||