упа́лий1 – дієприкметник | ||||
(той, що впав) | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | упа́лий | упа́ла | упа́ле | упа́лі |
родовий | упа́лого | упа́лої | упа́лого | упа́лих |
давальний | упа́лому | упа́лій | упа́лому | упа́лим |
знахідний | упа́лий, упа́лого | упа́лу | упа́ле | упа́лі, упа́лих |
орудний | упа́лим | упа́лою | упа́лим | упа́лими |
місцевий | на/в упа́лому, упа́лім | на/в упа́лій | на/в упа́лому, упа́лім | на/в упа́лих |