| упе́ртий1 – прикметник | ||||
| (непоступливий; наполегливий) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | упе́ртий | упе́рта | упе́рте | упе́рті |
| родовий | упе́ртого | упе́ртої | упе́ртого | упе́ртих |
| давальний | упе́ртому | упе́ртій | упе́ртому | упе́ртим |
| знахідний | упе́ртий, упе́ртого | упе́рту | упе́рте | упе́рті, упе́ртих |
| орудний | упе́ртим | упе́ртою | упе́ртим | упе́ртими |
| місцевий | на/в упе́ртому, упе́ртім | на/в упе́ртій | на/в упе́ртому, упе́ртім | на/в упе́ртих |