| упе́ртися1 – дієслово доконаного виду | ||
| (уперти в що-небудь руку, ногу, плече і т. ін. для опори чи відштовхування) | ||
| Інфінітив | упе́ртися, упе́ртись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | упрі́мося, упрі́мось, упрі́мся, увіпрі́мося, увіпрі́мось, увіпрі́мся | |
| 2 особа | упри́ся, упри́сь, увіпри́ся, увіпри́сь | упрі́ться, увіпрі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | упру́ся, упру́сь, увіпру́ся, увіпру́сь | упрімо́ся, упрімо́сь, упрі́мся, увіпремо́ся, увіпремо́сь, увіпре́мся |
| 2 особа | упре́шся, увіпре́шся | упрете́ся, упрете́сь, увіпрете́ся, увіпрете́сь |
| 3 особа | упре́ться, увіпре́ться | упру́ться, увіпру́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | упе́рся | упе́рлися, упе́рлись |
| жін.р. | упе́рлася, упе́рлась | |
| сер.р. | упе́рлося, упе́рлось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| упе́ршись | ||