| упоря́джений – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | упоря́джений | упоря́джена | упоря́джене | упоря́джені |
| родовий | упоря́дженого | упоря́дженої | упоря́дженого | упоря́джених |
| давальний | упоря́дженому | упоря́дженій | упоря́дженому | упоря́дженим |
| знахідний | упоря́джений, упоря́дженого | упоря́джену | упоря́джене | упоря́джені, упоря́джених |
| орудний | упоря́дженим | упоря́дженою | упоря́дженим | упоря́дженими |
| місцевий | на/в упоря́дженому, упоря́дженім | на/в упоря́дженій | на/в упоря́дженому, упоря́дженім | на/в упоря́джених |