| | |
| упоряди́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | упоряди́тися, упоряди́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | упоряді́мося, упоряді́мось, упоряді́мся |
| 2 особа | упоряди́ся, упоряди́сь | упоряді́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | упоряджу́ся, упоряджу́сь | упорядимо́ся, упорядимо́сь, упоряди́мся |
| 2 особа | упоряди́шся | упорядите́ся, упорядите́сь |
| 3 особа | упоряди́ться | упорядя́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | упоряди́вся, упоряди́всь | упоряди́лися, упоряди́лись |
| жін.р. | упоряди́лася, упоряди́лась |
| сер.р. | упоряди́лося, упоряди́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| упоряди́вшись |
