| упра́вити1 – дієслово доконаного виду | ||
| (виконати, завершити якусь справу) | ||
| Інфінітив | упра́вити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | упра́вмо | |
| 2 особа | упра́в | упра́вте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | упра́влю | упра́вимо, упра́вим |
| 2 особа | упра́виш | упра́вите |
| 3 особа | упра́вить | упра́влять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | упра́вив | упра́вили |
| жін.р. | упра́вила | |
| сер.р. | упра́вило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| упра́вивши | ||