| упра́влений1 – дієприкметник | ||||
| (вправлений) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | упра́влений | упра́влена | упра́влене | упра́влені |
| родовий | упра́вленого | упра́вленої | упра́вленого | упра́влених |
| давальний | упра́вленому | упра́вленій | упра́вленому | упра́вленим |
| знахідний | упра́влений | упра́влену | упра́влене | упра́влені |
| орудний | упра́вленим | упра́вленою | упра́вленим | упра́вленими |
| місцевий | на/в упра́вленому, упра́вленім | на/в упра́вленій | на/в упра́вленому, упра́вленім | на/в упра́влених |
| [розм.] | ||||