| | | | |
| урече́влюваний – дієприкметник | | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | урече́влюваний | урече́влювана | урече́влюване | урече́влювані |
| родовий | урече́влюваного | урече́влюваної | урече́влюваного | урече́влюваних |
| давальний | урече́влюваному | урече́влюваній | урече́влюваному | урече́влюваним |
| знахідний | урече́влюваний, урече́влюваного | урече́влювану | урече́влюване | урече́влювані, урече́влюваних |
| орудний | урече́влюваним | урече́влюваною | урече́влюваним | урече́влюваними |
| місцевий | на/в урече́влюваному, урече́влюванім | на/в урече́влюваній | на/в урече́влюваному, урече́влюванім | на/в урече́влюваних |
