| | |
| урива́тися1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (відриватися, зупинятися тощо) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | урива́тися, урива́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | урива́ймося, урива́ймось |
| 2 особа | урива́йся, урива́йсь | урива́йтеся, урива́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | урива́тимуся, урива́тимусь | урива́тимемося, урива́тимемось, урива́тимемся |
| 2 особа | урива́тимешся | урива́тиметеся, урива́тиметесь |
| 3 особа | урива́тиметься | урива́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | урива́юся, урива́юсь | урива́ємося, урива́ємось, урива́ємся |
| 2 особа | урива́єшся | урива́єтеся, урива́єтесь |
| 3 особа | урива́ється | урива́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| урива́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | урива́вся, урива́всь | урива́лися, урива́лись |
| жін. р. | урива́лася, урива́лась |
| сер. р. | урива́лося, урива́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| урива́вшись |
