| | | | |
| урухо́млюваний – дієприкметник | | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | урухо́млюваний | урухо́млювана | урухо́млюване | урухо́млювані |
| родовий | урухо́млюваного | урухо́млюваної | урухо́млюваного | урухо́млюваних |
| давальний | урухо́млюваному | урухо́млюваній | урухо́млюваному | урухо́млюваним |
| знахідний | урухо́млюваний, урухо́млюваного | урухо́млювану | урухо́млюване | урухо́млювані, урухо́млюваних |
| орудний | урухо́млюваним | урухо́млюваною | урухо́млюваним | урухо́млюваними |
| місцевий | на/в урухо́млюваному, урухо́млюванім | на/в урухо́млюваній | на/в урухо́млюваному, урухо́млюванім | на/в урухо́млюваних |
