| урухо́млювати – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | урухо́млювати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | урухо́млюймо | |
| 2 особа | урухо́млюй | урухо́млюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | урухо́млюватиму | урухо́млюватимемо, урухо́млюватимем |
| 2 особа | урухо́млюватимеш | урухо́млюватимете |
| 3 особа | урухо́млюватиме | урухо́млюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | урухо́млюю | урухо́млюємо, урухо́млюєм |
| 2 особа | урухо́млюєш | урухо́млюєте |
| 3 особа | урухо́млює | урухо́млюють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| урухо́млюючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | урухо́млював | урухо́млювали |
| жін. р. | урухо́млювала | |
| сер. р. | урухо́млювало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| урухо́млюваний | ||
| Безособова форма | ||
| урухо́млювано | ||
| Дієприслівник | ||
| урухо́млювавши | ||