| | |
| уса́джувати1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (пропонувати комусь сісти) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | уса́джувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | уса́джуймо |
| 2 особа | уса́джуй | уса́джуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уса́джуватиму | уса́джуватимемо, уса́джуватимем |
| 2 особа | уса́джуватимеш | уса́джуватимете |
| 3 особа | уса́джуватиме | уса́джуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уса́джую | уса́джуємо, уса́джуєм |
| 2 особа | уса́джуєш | уса́джуєте |
| 3 особа | уса́джує | уса́джують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| уса́джуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | уса́джував | уса́джували |
| жін. р. | уса́джувала |
| сер. р. | уса́джувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| уса́джуваний |
| Безособова форма |
| уса́джувано |
| Дієприслівник |
| уса́джувавши |
