| усеви́дячий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | усеви́дячий | усеви́дяча | усеви́дяче | усеви́дячі |
| родовий | усеви́дячого | усеви́дячої | усеви́дячого | усеви́дячих |
| давальний | усеви́дячому | усеви́дячій | усеви́дячому | усеви́дячим |
| знахідний | усеви́дячий, усеви́дячого | усеви́дячу | усеви́дяче | усеви́дячі, усеви́дячих |
| орудний | усеви́дячим | усеви́дячою | усеви́дячим | усеви́дячими |
| місцевий | на/в усеви́дячому, усеви́дячім | на/в усеви́дячій | на/в усеви́дячому, усеви́дячім | на/в усеви́дячих |