| | | | |
| усправедли́влюваний – дієприкметник | | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | усправедли́влюваний | усправедли́влювана | усправедли́влюване | усправедли́влювані |
| родовий | усправедли́влюваного | усправедли́влюваної | усправедли́влюваного | усправедли́влюваних |
| давальний | усправедли́влюваному | усправедли́влюваній | усправедли́влюваному | усправедли́влюваним |
| знахідний | усправедли́влюваний, усправедли́влюваного | усправедли́влювану | усправедли́влюване | усправедли́влювані, усправедли́влюваних |
| орудний | усправедли́влюваним | усправедли́влюваною | усправедли́влюваним | усправедли́влюваними |
| місцевий | на/в усправедли́влюваному, усправедли́влюванім | на/в усправедли́влюваній | на/в усправедли́влюваному, усправедли́влюванім | на/в усправедли́влюваних |
| | | | |
| [рідко] | | | | |
