| | |
| успіши́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (устигати) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | успіши́тися, успіши́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | успіші́мося, успіші́мось, успіші́мся |
| 2 особа | успіши́ся, успіши́сь | успіші́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | успішу́ся, успішу́сь | успішимо́ся, успішимо́сь, успіши́мся |
| 2 особа | успіши́шся | успішите́ся, успішите́сь |
| 3 особа | успіши́ться | успіша́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | успіши́вся, успіши́всь | успіши́лися, успіши́лись |
| жін.р. | успіши́лася, успіши́лась |
| сер.р. | успіши́лося, успіши́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| успіши́вшись |
