| | | | |
| устано́влюваний – дієприкметник | | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | устано́влюваний | устано́влювана | устано́влюване | устано́влювані |
| родовий | устано́влюваного | устано́влюваної | устано́влюваного | устано́влюваних |
| давальний | устано́влюваному | устано́влюваній | устано́влюваному | устано́влюваним |
| знахідний | устано́влюваний, устано́влюваного | устано́влювану | устано́влюване | устано́влювані, устано́влюваних |
| орудний | устано́влюваним | устано́влюваною | устано́влюваним | устано́влюваними |
| місцевий | на/в устано́влюваному, устано́влюванім | на/в устано́влюваній | на/в устано́влюваному, устано́влюванім | на/в устано́влюваних |
