| усте́жити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | усте́жити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | усте́жмо | |
| 2 особа | усте́ж | усте́жте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | усте́жу | усте́жимо, усте́жим |
| 2 особа | усте́жиш | усте́жите |
| 3 особа | усте́жить | усте́жать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | усте́жив | усте́жили |
| жін.р. | усте́жила | |
| сер.р. | усте́жило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| усте́живши | ||