| | |
| устида́тися – дієслово недоконаного і доконаного виду | | |
| | |
| (соромитися) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | устида́тися, устида́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | устида́ймося, устида́ймось |
| 2 особа | устида́йся, устида́йсь | устида́йтеся, устида́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | устида́тимуся, устида́тимусь | устида́тимемося, устида́тимемось, устида́тимемся |
| 2 особа | устида́тимешся | устида́тиметеся, устида́тиметесь |
| 3 особа | устида́тиметься | устида́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | устида́юся, устида́юсь | устида́ємося, устида́ємось, устида́ємся |
| 2 особа | устида́єшся | устида́єтеся, устида́єтесь |
| 3 особа | устида́ється | устида́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| устида́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | устида́вся, устида́всь | устида́лися, устида́лись |
| жін. р. | устида́лася, устида́лась |
| сер. р. | устида́лося, устида́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| устида́вшись |
