| | |
| усто́ювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | усто́ювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | усто́юймо |
| 2 особа | усто́юй | усто́юйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | усто́юватиму | усто́юватимемо, усто́юватимем |
| 2 особа | усто́юватимеш | усто́юватимете |
| 3 особа | усто́юватиме | усто́юватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | усто́юю | усто́юємо, усто́юєм |
| 2 особа | усто́юєш | усто́юєте |
| 3 особа | усто́ює | усто́юють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| усто́юючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | усто́ював | усто́ювали |
| жін. р. | усто́ювала |
| сер. р. | усто́ювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| усто́ювавши |
