| | |
| усуча́снювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | усуча́снювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | усуча́снюймо |
| 2 особа | усуча́снюй | усуча́снюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | усуча́снюватиму | усуча́снюватимемо, усуча́снюватимем |
| 2 особа | усуча́снюватимеш | усуча́снюватимете |
| 3 особа | усуча́снюватиме | усуча́снюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | усуча́снюю | усуча́снюємо, усуча́снюєм |
| 2 особа | усуча́снюєш | усуча́снюєте |
| 3 особа | усуча́снює | усуча́снюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| усуча́снюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | усуча́снював | усуча́снювали |
| жін. р. | усуча́снювала |
| сер. р. | усуча́снювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| усуча́снювавши |
