| уто́вчений1 – дієприкметник | ||||
| (потовчений) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | уто́вчений | уто́вчена | уто́вчене | уто́вчені |
| родовий | уто́вченого | уто́вченої | уто́вченого | уто́вчених |
| давальний | уто́вченому | уто́вченій | уто́вченому | уто́вченим |
| знахідний | уто́вчений, уто́вченого | уто́вчену | уто́вчене | уто́вчені, уто́вчених |
| орудний | уто́вченим | уто́вченою | уто́вченим | уто́вченими |
| місцевий | на/в уто́вченому, уто́вченім | на/в уто́вченій | на/в уто́вченому, уто́вченім | на/в уто́вчених |