| | |
| уто́чувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | уто́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | уто́чуймо |
| 2 особа | уто́чуй | уто́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уто́чуватиму | уто́чуватимемо, уто́чуватимем |
| 2 особа | уто́чуватимеш | уто́чуватимете |
| 3 особа | уто́чуватиме | уто́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уто́чую | уто́чуємо, уто́чуєм |
| 2 особа | уто́чуєш | уто́чуєте |
| 3 особа | уто́чує | уто́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| уто́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | уто́чував | уто́чували |
| жін. р. | уто́чувала |
| сер. р. | уто́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| уто́чувавши |
