| уту́чнити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | уту́чнити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | уту́чнімо, уту́чнім | |
| 2 особа | уту́чни | уту́чніть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уту́чню | уту́чнимо, уту́чним |
| 2 особа | уту́чниш | уту́чните |
| 3 особа | уту́чнить | уту́чнять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | уту́чнив | уту́чнили |
| жін.р. | уту́чнила | |
| сер.р. | уту́чнило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| уту́чнений | ||
| Безособова форма | ||
| уту́чнено | ||
| Дієприслівник | ||
| уту́чнивши | ||