| | |
| уту́чнювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | уту́чнювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | уту́чнюймо |
| 2 особа | уту́чнюй | уту́чнюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уту́чнюватиму | уту́чнюватимемо, уту́чнюватимем |
| 2 особа | уту́чнюватимеш | уту́чнюватимете |
| 3 особа | уту́чнюватиме | уту́чнюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уту́чнюю | уту́чнюємо, уту́чнюєм |
| 2 особа | уту́чнюєш | уту́чнюєте |
| 3 особа | уту́чнює | уту́чнюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| уту́чнюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | уту́чнював | уту́чнювали |
| жін. р. | уту́чнювала |
| сер. р. | уту́чнювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| уту́чнюваний |
| Безособова форма |
| уту́чнювано |
| Дієприслівник |
| уту́чнювавши |
