| | |
| утіка́ти1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (швидко відходити, відбігати; таємно виїжджати) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | утіка́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | утіка́ймо |
| 2 особа | утіка́й | утіка́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | утіка́тиму | утіка́тимемо, утіка́тимем |
| 2 особа | утіка́тимеш | утіка́тимете |
| 3 особа | утіка́тиме | утіка́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | утіка́ю | утіка́ємо, утіка́єм |
| 2 особа | утіка́єш | утіка́єте |
| 3 особа | утіка́є | утіка́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| утіка́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | утіка́в | утіка́ли |
| жін. р. | утіка́ла |
| сер. р. | утіка́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| утіка́вши |
