| | | | |
| уцерко́влений – дієприкметник | | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | уцерко́влений | уцерко́влена | уцерко́влене | уцерко́влені |
| родовий | уцерко́вленого | уцерко́вленої | уцерко́вленого | уцерко́влених |
| давальний | уцерко́вленому | уцерко́вленій | уцерко́вленому | уцерко́вленим |
| знахідний | уцерко́влений, уцерко́вленого | уцерко́влену | уцерко́влене | уцерко́влені, уцерко́влених |
| орудний | уцерко́вленим | уцерко́вленою | уцерко́вленим | уцерко́вленими |
| місцевий | на/в уцерко́вленому, уцерко́вленім | на/в уцерко́вленій | на/в уцерко́вленому, уцерко́вленім | на/в уцерко́влених |
