| | | | |
| уцерко́влюваний – дієприкметник | | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | уцерко́влюваний | уцерко́влювана | уцерко́влюване | уцерко́влювані |
| родовий | уцерко́влюваного | уцерко́влюваної | уцерко́влюваного | уцерко́влюваних |
| давальний | уцерко́влюваному | уцерко́влюваній | уцерко́влюваному | уцерко́влюваним |
| знахідний | уцерко́влюваний, уцерко́влюваного | уцерко́влювану | уцерко́влюване | уцерко́влювані, уцерко́влюваних |
| орудний | уцерко́влюваним | уцерко́влюваною | уцерко́влюваним | уцерко́влюваними |
| місцевий | на/в уцерко́влюваному, уцерко́влюванім | на/в уцерко́влюваній | на/в уцерко́влюваному, уцерко́влюванім | на/в уцерко́влюваних |
